У піарі дуже важливо звірятися з побутовим здоровим глуздом. Коли макет презентується клієнту/керівництву, він супроводжується поясненнями: "Цим ми показуємо...", "Виникає асоціація...", "Це комунікує таку-то цінність бренду...". Але потім рекламне творіння виходить у люди, відривається від своїх інтелектуальних батьків. І часом виходить, що до його семіотичної системи пробралися сторонні змісти. Уся картинка починає працювати по-іншому.
Ось кілька прикладів невдалих, на мій погляд, візуалізацій:

Перепрошую, але м'ячик не докотився до лунки. Він зупинився у сантиметрі! Яка прикра ситуація, але ж майже, майже!

Глядачу, твій день – середа. А решта днів – дні кінотеатру. Зрозумів? Бабло жени.

Вона була така працелюбна, цілеспрямована, розумна, гарна з себе; вона знала собі ціну. Тому не могла знайти собі чоловіка. І вийшла заміж за свою нову автівку. Одягла білу сукню, фату, купила букета. Сумна картинка про сильну жінку.

Зубаті хробаки.

Та я взагалі ніколи ЦЕ не вирішу!
Чи вони мали на увазі, що я отримаю кредит швидше, ніж прийму рішення взяти його?..

Вона хоче отримати мої гроші? А чому вона тоді простягає мені руку і хижо посміхається?..

Усе, що треба, аби уникнути побічних трактувань, - поглянути на результат офісного креативу з іронією та розслабленістю сторонньої людини. Як кажуть кінопродюсери: "Я дивився цей фільм як глядач".

Ольга Ваганова