Президент і співвласник видавничого дому «Ашет Філіпакі Шкульов» – не частий гість в Україні. На нагоду поспілкуватися з ним «МедіаБізнес» чекав понад півроку. Така нагода з'явилася завдяки запуску «Marie Claire Украина». Очікування не було марним: Віктор Шкульов сміливо пройшовся по конкурентах, розповів, скільки коштів вкладено у новий журнал та якими будуть подальші кроки видавничого дому.

- У коридорах видавництва чутно французьку мову. Чи багато іноземців серед топ-менеджменту?
- Разом зі мною з Москви приїхав перший віце-президент «Ашет Філіпакі Шкульов» Жан де Вітт. Його ви, мабуть, і чули. Він представляє французьких співзасновників (Lagarderе), яким належить 51% бізнесу (рештою 49% володію я). А в українському офісі експатів немає, весь персонал місцевий. Тут уже досить сильні менеджери, запрошувати людей з інших країн немає сенсу.

- Тобто ви задоволені роботою української «дочки»?
- Загалом задоволені. Незважаючи на те, що в Україні позиції видавничого дому не такі, як у Росії. На російському ринку наша група – одна з двох лідерів. У Independent Media Sanoma Magazines перше місце, у нас друге. За всією пресою, не лише за глянцем. Консолідований баланс більший у нас, оскільки всі активи зібрано «під одним дахом». В Україні ми не лідери, але входимо до десятки найбільших видавництв. Хоча таке ось пряме порівняння не дуже коректне. Російський ринок на порядок більший за український, тому там у нас геть інша тактика – дуже активна, я б навіть сказав агресивна. А тут ми робимо невеликі, дуже вивірені кроки, чекаючи на найбільш сприятливий момент. Рішення запускати «Marie Claire Украина» було прийнято в один із таких моментів. Щоправда, на момент старту у вас у країні виникла цікава політична ситуація. Але не така цікава, аби ми відкладали плани.

- Скільки коштів вкладено у «Marie Claire Украина»?
- Близько $5 млн. Вивести проект на беззбитковість плануємо протягом 3-4 років. З озвученої суми приблизно $1 млн піде на рекламну кампанію, основні активності припадуть на цю осінь і весну 2009 р.

- Кого ви вважаєте основним конкурентом Marie Claire?
- На щастя, такої жорсткої конкуренції, як у Росії, тут немає. До модних журналів, крім Marie Claire, можна зарахувати наш ELLE та L’Officiel (останній належить видавництву Євгена Рибчинського, - авт.). Але L’Officiel ми не вважаємо серйозним суперником. Надто різні концепції.

- Київська «дочка» вашого основного конкурента у Росії вивчає доцільність запуску українського варіанту Harper's Bazaar. Цей журнал може стати конкурентом?
- Скоріше, він суперничає з ELLE. У Росії добре уживаються всі три видання – ELLE, L’Officiel і Harper's Bazaar.

- Виходить, що Marie Claire зайде на поле рекламодавців ELLE? Чи не побоюєтеся такої ситуації: обсяг реклами залишиться майже таким самим, але тепер за його рахунок доведеться «годувати» два журнали?
- Не побоюємося. Розраховуємо, що рекламодавцям цікавіше розміщуватися в обох виданнях: вони отримають додаткову, а не альтернативну можливість контакту з цільовою аудиторією. І я певен, що вони цією можливістю скористаються, оскільки модним маркам та індустрії краси бракує гідних рекламних носіїв.

- Скільки ви встигли заробити на рекламі цього року?
- У нас найбільша динаміка серед усіх видавництв – 50% (без урахування нових проектів). Тоді як в інших поточні проекти або «спадають», або зростають дуже повільно. Якщо вірити даним дослідницьких компаній, то у першому півріччі 2008 р. ми заробили $8,1 млн (за даними TNS Gallup AdFact за перше півріччя 2008 р., - авт.). На жаль, власні цифри я озвучувати не буду – доти, доки індустрія, всі великі гравці, не зважаться робити це синхронно і чесно. Можу сказати, що максимальна знижка у нас становить 45%, і доступна вона лише дуже обмеженому колу рекламодавців.

- Яке з ваших видань найбільш прибуткове?
- ELLE. Усі проекти, крім щойно запущеного, - прибуткові.

- Чи є у найближчих планах інші нові проекти?
- Так, готуємося запустити 2009 р. ще одне видання з нашого власного пакету. Яке саме – ще не вирішили. Розмір ринку визначає дії: всі кроки мають бути вивіреними, тому ми тривалий час придивляємося, вивчаємо потенціал сегментів. Також плануємо вивести на ринок діловий щомісячний журнал. Але у віддалених, п'ятирічних планах.

- Чи розглядаєте варіанти придбання «чужих» проектів?
- Так. Увесь час або надходять пропозиції, або ми самостійно виходимо на власників видань. Нещодавно дійшли до «напівфіналу» у перемовах щодо купівлі одного жіночого журналу. Об'єкт виявився не таким цікавим, як ми вважали спочатку, тому дали задній хід. Видавництво має досить серйозні інвестиційні можливості, тому якщо з'явиться шанс купити цікавий проект, ми ним скористаємося.

- А що для вас є цікавим?
- Проект із правильною концепцією, в котрої є майбутнє. Якщо говорити про сегменти, то перш за все дивимося на нішеві видання. «Ніша» у моєму розумінні – це дуже вузька спеціалізація. Гольф, яхти, літаки, мобільні телефони, вино, сигари, годинники. Зараз розглядаємо одну таку пропозицію.

- Читала, що у Британії значно впав весь гендерний глянець, особливо ваш Maxim, зате зросли Інтернет-проекти цього напряму…
- У Росії та Україні друковані видання поки що стабільно зростають. Але ми не будемо чекати, поки тенденція докотиться сюди, а рано чи пізно вона докотиться. У Росії ми запустили дуже потужний портал на основі сайту Maxim — він уже входить до трійки найбільш відвідуваних у своєму сегменті. Наступнного року те саме зробимо в Україні. Жіночий портал wday.ru на 1 вересня цього року також увійшов до трійки найбільших. Проблема у тому, що ринок поки що дуже маленький, тут не можна моделювати бізнес серйозно. Обсяг жіночого та чоловічого Інтернет – кілька десятків, максимум сотень тисяч доларів.

- Ви відзначили, що у Росії лідерами преси є Independent Media Sanoma Magazines та «Ашет Філіпакі Шкульов», тобто видавництва з іноземним капіталом. Чому вони не повторюють успіх в Україні?
- Це пов'язано з пріоритетами великих інтернаціональних гравців і структурою власне ринку. У Росії на початку 2000-х років місцеві видавництва теж посідали перші місця. Але втратили позиції, коли компанії з іноземним капіталом почали проповідувати більш агресивну стратегію. Реалізовувати цю стратегію їм дозволяє інтелектуальний ресурс. Не грошовий, а саме інтелектуальний. Бо гроші є у багатьох. Інвесторами майже всіх великих російських видавництв є фінансово-промислові групи з багатомільярдними обігами – «Газпром», холдинги Олега Дерипаски, Юрія Ковальчука, Алішера Усманова та ін. Але у них немає того досвіду видавничого бізнесу, знань і технологій, котрі мають іноземці. А іноземцям Росія дуже цікава. У Lagarderе російський бізнес – третій за величиною, після Франции та США. А якщо рахувати не лише за пресою, а й за радіо, тоді — другий, одразу після Франції.
В Україні дещо інша історія. Ваша країна не є ринком першого ешелону пріоритетів, і міжнародні видавництва переважно діють тут за консервативною стратегією. Виняток – Edipresse. У Росії він входить до топ-20, а в Україні він п'ятий.
Але гадаю, що вже за рік розташування сил серед міжнародних і місцевих видавництв зміниться. Воно вже змінюється.

- І буде як у Росії?
- Так. Тільки процес буде поступовим і трохи не таким. Найбільшим видавничим холдингом поки що залишається УМХ. Але, за моїми відчуттями, він має всі шанси стати банкрутом. Відчуття продиктовано структурою його портфелю та не дуже ясними джерелами фінансування нових проектів. Однак УМХ у травні залучив іноземних інвесторів. Тобто він уже не є холдингом із суто українським капіталом. Друге за величиною видавництво, якщо ранжувати за прайсовими рекламними доходами, - «Бурда-Україна» (за даними TNS Gallup AdFact за перше півріччя 2008 р., - авт.). Це німецький медіаконцерн. Третю позицію посідає «Бліц-інформ», місцева компанія. Але так виходить, якщо не брати нові проекти. А з урахуванням нових, нещодавно запущених видань цю компанію вже потіснив KP Media. Тобто тенденція очевидна. І ця тенденція глобальна, вона стосується не лише України і не лише медіа. Дивіться, кілька американських компаній – Philip Morris, наприклад, - уже перенесли офіси до Швейцарії. Їм так зручніше. І у медіа незабаром не буде «національності». І це благо.

Видавничий дім «Ашет Філіпакі Шкульов» (ТОВ «Hachette Filipacchi Shkulev - Україна») видає за ліцензією Hachette Filipacchi Medias журнали ELLE , ELLE Deluxe, MAXIM. ELLE засновано у Парижі 1945 р., видається у 41 країні світу. На території України журнал виходить заявленим накладом 80 тис. прим. Журнал Maxim в Україні видається з 2003 р. Засновано у Великій Британії 1995 р., сьогодні видається у 43 країні світу. Заявлений український наклад - 88 тис. прим.