Сентябрь 18, 2018

KMW 2018. День перший.

Поделиться: Facebook Twitter LiveJournal

17 вересня в столиці України стартував VIII міжнародний медіафорум KYIV MEDIA WEEK 2018, який традиційно зібрав сотні експертів з десятків країн. Секрети успішного кіно, співробітництво з Китаєм, нюанси професії шоуранера, як зробити вдалий кастинг, як змінюється розповсюдження контенту та які нові можливості це відкриває - про все це розповідали у перший день форуму.

 
«Успішне українське кіно? Так!»

У рамках секції «Успішне українське кіно? Так!», яка відкрила один із потоків KMW 2018, брали участь такі спікери: глава Державного агентства України з питань кіно Пилип Іллєнко, продюсер Solar Media Entertainment Сергій Лавренюк, співзасновник FILM.UA Group Сергій Созановський, продюсер Idas Film International Іванна Дядюра і глава Kristi Film Юрій Мінзянов. Модерувала секцію Вікторія Ярмощук, директор компанії Media Resources Management, організатора форуму і виконавчий директор Української кіноасоціації.

На заході порушувалося чимало часом дуже гострих і спірних питань. Зокрема, як вважає Пилип Іллєнко, фестивальне кіно має дуже обмежену аудиторію, і, претендуючи на премії якогось масштабного фестивалю, засновники іноді пропонують такі правки, настільки поринають у новаторство, що цілком забувають про глядача. А відтак, намагаючись вийти в прокат, не збирають абсолютно нічого. Одначе ризикувати варто, адже були новаторські фільми, які потім впливали на масове кіно.
42059249_2134261859930818_7497906115808591872_n.jpg
 


 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Окремо варто згадати про феномен гарного-поганого кіно. Зараз, коли в Україні почали створювати і випускати в прокат більше стрічок, глядачі і критики розділилися на два табори: тих, кому подобається результат, і тих, хто дотримується думки, що кошти вкладаються не туди, куди потрібно. Іллєнко нагадав, що 1963 року, крім культового фільму «Тіні забутих предків», на студії ім. Довженка було знято ще 20 стрічок. Хто сьогодні пам'ятає їх назви? Питання риторичне. Що більше стрічок у виробництві, то більше пропорція «гарних» і «невдалих». Це неминуче. «Головне – витримувати баланс», – додала Вікторія Ярмощук.

Продюсери Сергій Лавренюк та Юрій Мінзянов вважають, що всі сегменти – фестивального, масового і короткометражного кіно – успішно розвиваються. Однак назріває – якщо вже не назріла – проблема нестачі кадрів у сфері режисури. «Держава – щедра, виділяє кошти на кіно, але всі ці проекти потрібно належним чином знімати», – сказав Мінзянов. – Є хороші майстерні, Карпенка-Карого, Іллєнка, Юрія Терещенка, скажімо. Проте загалом цих кадрів найближчим часом бракуватиме, долучатимуть хлопців з ТВ, тих, хто знімав телесеріали. Ті, своєю чергою, підкинуть у кіно телевізійної естетики». А шукати режисерів потрібно якраз серед тих новачків, які починають шлях до великого кіно з фестивального. До того ж низка проектів – великі, патріотичні, важливі. А що таке патріотичне кіно? На це питання ще й досі немає однозначної відповіді. Однак Іллєнко впевнений, що насправді під дану категорію підпадає абсолютно будь-який український кінопродукт (масове кіно, фестивальне), оскільки попри те що він добрий чи поганий, він все одно робить внесок в розвиток культури України. Наостанок Сергій Созановський зазначив, що індустрія щойно формується, і ніби повітря потрібна схема рібейтов в дії – лишень минулого року, за його даними, країна втратила 10-15 великих міжнародних проектів, виконавці яких не зажадали приїхати в Україну й знімати тут, а все через відсутність пільг. А це десятки мільйонів гривень.


Ось таке воно – ТБ в 2019-му. Вірджинія Муслер
Паралельний потік KMW 2018 відкрила презентація глави і співзасновниці аналітичної компанії The WIT Вірджинії Муслер. У центрі уваги – нові тренди сучасного телебачення, а також взаємини ефірного телебачення і різних діджитал-платформ. За словами Вірджинії, станом на 2018 рік телебачення не втратило своїх лідируючих позицій і залишилося основною медіа платформою стосовно перегляду. Проте наразі відбувається активна трансформація традиційного мовлення. Незважаючи на те що раніше можна було спостерігати чітку вікову диференціацію залежно від типу медіа (люди більш старшого віку були схильні до перегляду ефірного телебачення, натомість молодь віддавала перевагу діджиталу), сьогодні можна впевнено говорити про те, що телебачення стає дедалі інклюзивнішим, переймаючи найбільш ефективні інструменти як від діджитал, так і від ефірного мовлення. Сьогодні телебачення – своєрідний гібрид, що підлаштовується до сучасних умов, що може запропонувати контент як для сімейної аудиторії, так і нішевий продукт для дорослої аудиторії (однією з гарячих новинок такого роду є шоу телеканалу FX Pose).

За даними компанії The WIT діджитал-платформи є лідерами за кількістю презентованих нових шоу – тут спостерігається збільшення на 43% порівняно з попереднім роком, натомість на лінійному телебаченні аналогічний показник негативний – -1%. Як і передбачалося, платформою з найбільшою кількістю оригінальних non-scripted форматів лишається Netflix (приріст сягнув 53%), причому неабияку популярність мають стендап-комедії. Примітно, що для ринку США кількість адаптацій щороку зменшується – скажімо, в 2013 році вийшло понад шістдесят адаптацій форматів, до початку цього року їх кількість скоротилася до тридцяти п'яти. Зокрема, серед ігрових шоу в США 42% базуються на іноземних форматах, серед розважальних – 19%.

За словами Вірджинії Муслер, сьогодні діджитал-платформи дедалі більше цікавляться non-scripted форматами, зокрема проектами комедійного жанру. Щодо драматичних серіалів, то попит зростає на локальні оригінальні історії. Крім того, в рейтингу найбільш популярного контенту – dating-формати.


Вишлист українських мовників
Учасниками панельної дискусії «Вишлист українських мовників» виступили: Оксана Піпіч, директор департаменту аналітики телеканалу «Україна», Олена Сахацька (Бєлік), заступник директора-президента, програмний директор ICTV, Максим Кривицький, генеральний продюсер телеканалу «2+2», Юлія Гатітуліна, директор департаменту планування програм телеканалу «Україна». Модерував панель Ігор Коваль, директор Індустріального Телевізійного Комітету (ІТК).

Секція розпочалася з презентації дослідження, представленого Оксаною Піпіч. Результати показують, що економіка перебуває на рівні нижчих показників 2013 року, а обсяг традиційного перегляду скоротився, а отже, каналам тепер ще складніше компенсувати витрати. Проте мовники змінюють сітки, застосовують нові моделі і домагаються успіху в форматах різного жанру.

Так, Олена Сахацька запевняє, що ICTV змістив акцент з частки на рейтинг, що дозволяє ефективніше розробляти стратегію програмного наповнення. Ніхто не квапиться із запуском нового проекту, і навіть нових серій вже перевіреного. Що стосується контенту, на який робиться ставка, так, наприклад, показники «Дизель-шоу» час від часу випереджають за часткою «Вечірній квартал». Гумор в цілому дуже вдалий, каже Сахацька, і об'єднує контент будь-якого формату: це і гумористичні шоу, і скетчкоми, і комедійні серіали. Саме на них робиться основна ставка. Втім, і драматичні серіали теж можуть бути успішними – детективний серіал «Нюхач», наприклад, демонструвався вже більше 10 разів. Канал і надалі планує ставити його в мережу раз на рік, і чекає наразі нового сезону проекту.

Максим Кривицький парирує, що такий проект, як «Вечірній квартал», окуповується вже на стадії запуску, а потім і за рахунок показу в мережі інших каналів – ТЕТ, «2+2». І додає, що група прагне здешевити продукт, але залишити соціально цікавим за тематикою, наприклад, успіх підтверджує серіал «Школа» (виходить на каналі «1+1»). Крім того, вечірній новинний блок о 6 годині такий же за показниками, як і «Вікна» на СТБ.

За словами Юлії Гатітуліної, директора департаменту планування програм телеканалу «Україна», канал перелаштовується з довгої горизонтальної лінійки на вертикальну. У середньому ротація має бути такою, що раз на рік можна показати до 8 серій одного проекту міні-серіалу або такого серіалу, як «Нюхач», а щось навіть раз на півроку. Проекти ж понад 16 серій варто запускати в мережу раз на півтора року, не частіше. А ось «вистрілюють» у мовника такі проекти, як «Реальна містика», «Черговий лікар». І в першого показники що далі, то вище.

«Варто зазначити, що зарубіжний контент, на кшталт турецьких серіалів і американського C.S.I., все одно готові і будуть закуповувати, оскільки вони видають доволі непогану частку в будь-якому слоті. А це мінімізує ризик «осідання» інших, власних проектів. Зважаючи на те, що за абсолютно нові проекти всі канали беруть неохоче – «навіть декорації – головний біль для фінансистів», – вважає Коваль.

 SMALL WORLD. BIG IDEAS
В рамках міжнародного медіафоруму KYIV MEDIA WEEK 2018 відбувся фінал IV конкурсу ідей розважальних форматів SMALL WORLD. BIG IDEAS. За перемогу в конкурсі на фінальній стадії змагалися п'ять претендентів, які пірчили власні проекти перед міжнародним журі. Фіналістами цьогоріч стали зовсім різні за жанром, тематикою і формою проекти, тож журі було нелегко обирати з такої різної п'ятірки один проект, гідний вийти на міжнародну арену в каталозі одного з найбільш креативних формат-дистриб'юторів SMALL WORLD.

Цього року на конкурс було подано близько 40 робіт від учасників з різних країн. Максимально відкритий формат конкурсу дозволяє презентувати ідею в будь-якому форматі – від письмової задумки до готового продукту, що вже транслюється в ефірі. При цьому позмагатися за перемогу може абсолютно будь-яка людина, адже неважливо, де вона працює (в конкурсі беруть участь і студенти, і пенсіонери), важливо, щоб її ідея була свіжою і цікавою. І ставки при цьому немалі, адже три формати (два з України та один з Ізраїлю), які перемогли у минулих конкурсах, стали відомі вже всьому світові і зацікавили багатьох зарубіжних мовників. Цьогоріч до форматів-переможців приєднався проект Віктора Булиги «Брат за брата, сестра за сестру».
Головними героями цього проекту стануть пари однояйцевих близнюків. Один з них буде «активним», інший – «пасивним». Активний близнюк виконуватиме різні завдання за свого брата-близнюка (або сестри-близнючки). Головне його завдання – не викрити себе перед оточенням «пасивного близнюка». Завдання «активному» учаснику надаватиме «зірка-провокатор», яка разом з «пасивним близнюком» «перебуватиме в засідці», у фургоні неподалік. Якщо за весь день оточення так і не зможе «розкрити підміну», близнюки виграють приз. 

Focus on China
Уже другий рік поспіль KYIV MEDIA WEEK стає зручною платформою для ділових зустрічей і встановлення бізнес-відносин між представниками українських та китайських медіакомпаній. Одна із секцій нинішньої програми – презентація оригінальних форматів. Так, в рамках скринінгу були представлені такі проекти, як анімаційний серіал «Панда +», суть якого полягає в створенні спільних проектів з іншими країнами. Наприклад, версія з чехами Krtek a Panda, копродакшн з новозеландськими колегами Panda and Kiwi, і росіянами – «Панда і Крош». Були представлені і шоу, зокрема Bravo China, Letters Alive і The Masterpiece, і серіал Divorce Lawers.

Після презентації китайських форматів для обговорення результатів співпраці за минулий рік, визначення спільних інтересів, мети і напрямів подальшого партнерства, за круглим столом в секції Focus on China зібралися посадовці і найбільш успішні медіабізнесмени з обох країн.

Наразі Україна перебуває на стадії перемовин з China Film Co-Production Corporation (CFCC) щодо підписання двосторонньої угоди про копродукцію між Кабінетом міністрів України та Урядом КНР. І, як уточнила сьогодні під час круглого столу виконавчий директор Української кіноасоціації Вікторія Ярмощук, виявляється, що таких угод про спільне виробництво з Китаєм підпишуть одразу дві: окремо про кіновиробництві й окремо про спільне телевиробництво.
41840605_2133678736655797_8118424445065887744_n.jpg
 

Зазначимо, що майже рік тому китайці й українці почали активно підтримувати стосунки у кіно- та телесфері. У вересні 2017 року, якраз під час минулорічного KYIV MEDIA WEEK, було укладено угоду про співпрацю між Національною суспільною телерадіокомпанією України (НСТУ) і Міжнародним радіо Китаю (China Radio International, CRI). Незважаючи на такий незначний термін (за мірками зрушень міждержавних відносин в той чи інший бік), вже маємо декілька перспективних спільних проектів.

Зокрема, українська група компаній FILM.UA домовилася з китайською Stellar Mega Group про спільне виробництво повнометражної військової драми «Flaming Eagle». Виробничий бюджет стрічки становить $25 млн, реліз заплановано на 2020 рік. 
Крім цього, група FILM.UA та China International Art and Business Alliance працюють над пригодницьким повнометражним ромкомом «Ukrainian Treasure» (бюджет фільму сягає $2,5 млн). Прем'єра запланована на 2019 рік.
Ще 2017 року українська компанія «Фор-Пост» уклала з китайськими колегами угоду про виробництво спільного художнього фільму «Шовк». Проект ознайомить глядачів з культурами України і Китаю. Планується, що це буде серіал (8 серій або й більше).
У березні 2018 року в Києві відбулися зйомки китайського детективного серіалу «Золоте око». Виробництвом займається китайська відеоплатформа iQIYI. Продакшн-сервіс в Україні організовувала «Студія Золоте Руно».

Заради справедливості варто зазначити, що українсько-китайська співпраця започаткована значно раніше, адже комерційним структурам не обов'язково оглядатися на наявність міжурядових договорів про копродукцію для реалізації спільних проектів, а радше для продажу цікавого контенту за кордон. Серед проданого українського аудіовізуального контенту до Китаю доречно виокремити повнометражні художні та анімаційні фільми («Незламна», «Сторожова застава», «Викрадена принцеса: Руслан і Людмила»), серіали («Нюхач»), анімаційні серіали «Ескімоска», «Козаки. Футбол»,«Козаки. Навколо світу» і «Котигорошко та його друзі»; цикл програм «Великі мрійники»; формати телевізійних шоу: Crack Them Up (в Україні – «Розсміши коміка»), Go Dance! (В Україні – «Майдан's»), Claim to Meladze (в Україні – «Хочу до Меладзе»).

Учасники круглого столу сподіваються, що в подальшому співпраця між Україною й Китаєм ставатиме дедалі щільнішою й ближчою, зі спільністю ідей, інтересів. І одним з найбільш перспективних аспектів ймовірної подальшої співпраці є створення спільних анімаційних проектів.


Підсумки прес-конференції
У перерві між панельними дискусіями відбулася прес-конференція «Креативні індустрії України: стабільний розвиток завдяки синергії зусиль держави і бізнесу». Брали участь: співзасновник FILM.UA Group Сергій Созановський, голова Державного агентства України з питань кіно Пилип Іллєнко, виконавчий директор Українського культурного фонду Юлія Федів, директор холдингу «Медіа група Україна» Євген Лященко, заступник голови наглядової ради UkraineInvest Уляна Хром’як, перший заступник міністра культури Світлана Фоменко і член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Валентин Коваль. Модератор – директор-президент ICTV Олександр Богуцький.

У рамках годинної дискусії обговорювали майже всі сфери кіно- і телеіндустрії: від виробництва і до прокату, від локального контенту до міжнародного копродакшн, від промоції та до залучення приватних коштів задля мінімізації залежності від держпідтримки. Але поміж найважливіших можна виокремити декілька порушених тем. Це – нові КВЕДи, система рібейтів, промоушн і реальна взаємодія/синергія учасників креативної індустрії. Тепер почергово.

Здавалося б, дивно, проте на законодавчому рівні не прописані чимало понять, через що працівники індустрії часто самотужки «вибирають» сферу, в якій, як вони вважають, вони працюють. А отже, їх складно організувати і контролювати. За словами Світлани Фоменко, необхідні нові КВЕДи в сфері аудіовізуальних послуг, завдяки чому може збільшитися надходження коштів до бюджету, та й просто здійснювати контроль ринку. Для цього вона звернулася за допомогою щодо підтримки інших учасників дискусії, на що Олександр Богуцький тактовно відповів, що «ми не є законодавчою владою». Простіше кажучи, всі за, але ініціювати процес мають «зверху».

Сергій Созановський зазначив, що система рібейтів була першочерговим завданням вже кілька років, проте саме вона чомусь виявилася «за бортом». Якщо, наприклад, таку схему введуть в Польщі, навіть наші продюсери поїдуть туди. Що вже й казати про те, щоб, навпаки, їхали знімати до нас? Рібейтив – це і надходження до бюджету, і нові робочі місця, причому в абсолютно різних сегментах ринку, не тільки кіно. Це, наприклад, готельний бізнес, кейтерінг/обслуговування знімальної команди тощо.

Окремо варто якісно працювати з промоцією стрічок. І завжди зважати на те, що фільм – це якраз і є синергія креативних індустрій. Так, за словами Сергія Созановського, після прокату анімаційної стрічки «Вкрадена принцеса: Руслан і Людмила» в Польщі там з'явився фан-клуб музичного гурту «Время и Стекло». І зараз тривають переговори про гастролі. Очевидно, стрічка ознайомила жителів країни з їх творчістю і розвиває тепер інший сегмент креативного ринку.

І декілька цифр про розмір бюджетів. Так, на питання із залу Світлана Фоменко відповіла, що адекватною сумою держпідтримки можна було б назвати 700 млн гривень на програму підтримки патріотичного кіновиробництва і 1,9 млрд гривень для Держкіно. А ось щодо суми для розвитку серіального виробництва єдиного мовника, то Олександр Богуцький навів просту арифметику: 52 тижні з вирахуванням вихідних, а це приблизно 256 годин серіального контенту (годинний епізод в день), помножити на вартість виробництва +/- $80 тис., з яких половина – підтримка держави. Виходить понад $10 млн щорічно. І стільки ж від держави, звісно, за умови виділення коштів.

 
Формати для різних платформ. 
Джастін Скроджі (Justin Scroggie), креативний директор і партнер глобальної консалтингової компанії The Format People, більш відомий в професійних колах як Форматний Доктор, розповів про 8 надважливих елементів, на які мають зважати автори і продюсери, щоб зробити свій формат привабливим для інших ринків уже на стадії розробки. Це ідентичність, універсальність, «розумна простота», яка приваблює, і зрозуміла мета/мотивація, гнучкість, здатність «подорожувати», потенціал до розширення і взаємопов'язаність з іншими платформами/медіа.

Також з презентацією «Тренди FAANGS» перед аудиторією виступив представник міжнародної медіаконсалтингової компанії K7 Media Девід Чіарамелла, який розповів про тематичні переваги таких медіагігантів, як Facebook, Apple, Amazon, Netflix, Google і Snapchat.
Спікер повідомив про річні бюджети, що виділяються на виробництво оригінальних шоу кожної з компаній, жанрові особливості створюваного ними контенту, а також про нових гравців ринку відеосервісів. Крім того, було презентовано флагманські проекти кожної з корпорацій, що викликали найбільший резонанс серед аудиторії. Середній річний бюджет на виробництво для групи FAANGS становить від $500 млн до $1 млрд (Facebook, Apple), причому компанії зацікавлені не тільки в американському продукті, а й в зарубіжному (зокрема, в активних пошуках перебуває Amazon Prime).


Як бути шоураннером і правильно добирати акторів
Ближче до завершення першого дня форуму «вишенькою на торті» стали майстер-класи-секції Марджері Сімкін (Margery Simkin), однієї з найбільш успішних і затребуваних кастинг-директорок Голлівуду, і Майкла Бейзера (Michael Baser), шоураннера з багаторічним стажем. Обидва спікера від всесвітньо відомої Vancouver Film School.
Сімкін поінформувала, що в Америці кастинг-директор може бути одним з головних створювачів проекту, оскільки цілком має право відстоювати ту чи іншу кандидатуру на роль. Але ж відомо, що іноді фільм «витягує» гра одного головного актора, якого запросили на зйомки.

Прослуховування потрібне не завжди, адже є список акторів рейтингу «А», і тоді достатньо зателефонувати агентам акторів і актрис, доки хтось не погодиться. Але деколи доводиться прослуховувати наживо сотні людей в день, шукати їх по всій країні. Важливо усвідомити, що кастинг-директор – професіонал з великим досвідом, і навчитися відшукувати потрібну людину неможливо, це повинно бути в крові. У США кожен відповідає за свою сферу, і режисер вкрай рідко може долучатися до проекту і просто привести своїх людей або внести правки в сценарій, як йому заманеться і на свій розсуд. Кастинг-директор і сценарист працюють в парі.

Зате стосовно шоураннер, то Бейзер впевнений, що стати ним може будь-який сценарист за належного бажання і прагнення. Майкл чесно зізнався, що, наприклад, він став сценаристи через те, що волів смішити людей, але «був би найгіршим в світі стендапером», а відтак пішов туди, де не потрібно було б працювати з аудиторією безпосередньо. За його словами, шоураннер – візіонер, провидець, який чітко виокремлює характери персонажів і арку сюжету від початку і до кінця, і якщо ідеї сценаристів не вкладати в її рамки, знадобляться нові ідеї – сценаристи ж змінюються доволі рідко, і всерйоз їм ніхто ніколи не каже, що вони написали «цілковиту нісенітницю». До речі, на думку Майкла, у writer's room ідеї виникають найефективніше.

До слова про writer's room, Бейзер пригадав, що коли обрав цю професію, сценаристів могло бути до п'яти осіб на проект. А зараз цифра часом сягає 20, до того ж сценаристи часто поділяються на дві команди і пишуть скрипт двох різних епізодів під кураторством шоураннера, який може відстоювати – причому успішно – ідеї перед режисером і продюсером. Головне – вміти аргументувати.


KYIV MEDIA WEEK продить з 17 по 21 вересня 2018 року в Hyatt Regency Kyiv (Київ, Україна). 
Тэги: kmw, kyiv media week 2018

Схожие темы:
Кто такой шоураннер: рецепт профессии
Что скрыто в ДНК международных форматов
"ТВ как бизнес": рекламисты и сейлз-хаусы о ТВ&диджитал, инфляции и угрозе ритейла
О чем говорили на конференции «Борьба с пиратством в Украине. Что сделано - Что делать. 2018»
KMW 2018. День третій.
KMW 2018. День другий
Конкурс SMALL WORLD. BIG IDEAS назвал победителя
Чи готові українці платити за телебачення обговорять в панельній дискусії на KMW
Стала відома програма Конференції «Телебачення як Бізнес – 2018»
Програма ІІ Конференції «Боротьба з піратством в Україні» у рамках KMW