Сентябрь 19, 2018

KMW 2018. День другий

Поделиться: Facebook Twitter LiveJournal

У другий день VIII міжнародного медіафоруму KYIV MEDIA WEEK 2018 учасники обговорили теми оригінальних форматів, локального кіно в Європі, дізнались про ізраїльський та корейський серіальний досвід, інтерес Netflix до Східної Європи, прослухали лекцію сценаристки Лілії Кім та двох американських кіноакадеміків.

Оригінальні формати з країн Центральної та Східної Європи
Другий день міжнародного медіафоруму KYIV MEDIA WEEK 2018 розпочався секцією «Оригінальні формати з країн Центральної та Східної Європи: бути чи не бути?». В дискусії взяли участь: Іван Влаткович, віце-президент Pink Media Group, Ольга Слісаренко, головний продюсер розважальних програм «1+1», Домінікас Кубіліус і Лаура Паукусте, продюсери TymDrym, Ірма Екстім, ведуча шоу In the Dark на каналі LNK (Литва) і Маша Вуйович, голова PR-відділу Pink International. Модерував Станіслав Кімчев, старший віце-президент з продажу CEETV.
Актуальне питання, яке обговорювали спікери: які труднощі виникають у розробників форматів. Учасники секції виділили чотири пункти. Зокрема це: високий ризик спаду рейтингу і частки, великі інвестиції, питання окупності і міжнародний потенціал. Щодо ризику, то спікери одностайні в тому, що він завеликий, проте вартий того, оскільки застарілий перевірений проект поступово «згасає», а новий може виявитися популярнішим. Значний обсяг інвестицій можна скоротити за рахунок виробництва in-house, власними силами, а отже, не потребує ліцензії і ще дає змогу перейматися створенням спінофів, а також продавати брендові товари (зокрема іграшки, шкільне приладдя). Допомагає і створення універсальних декорацій, які можна передавати під інші проекти. Нарешті, міжнародний потенціал не потребує пояснень, адже в центрі формату має бути універсальна історія, легка адаптивність до реалій принаймні найближчого зарубіжжя. Скажімо, коли формат не вийде продати відразу, принаймні можна зацікавити сусідів готовим проектом.
На запитання Станіслава Кімчева про успішну формулу формату Іван Влаткович і Домінікас Кубіліус висловили думку, що запорукою є емоційні історії, зокрема такі, що впевнено знайдуть відгук глядача. Ольга Слісаренко, своєю чергою, все-таки схиляється до того, що важливішою має бути власне канва сюжету. Тож не має значення, скільки коштів вкладається в проект, він має викликати емпатію.
Маша Вуйович також зазначила, що ретельне дослідження біографій учасників їх шоу The Community надає змогу спрогнозувати їхні дії, режисерувати на майданчику в прямому ефірі. Це виводить реаліті на новий рівень, свого роду мікс з традиційним скріптед.

Ізраїльський і корейський досвід
Другий день міжнародного медіафоруму KYIV MEDIA WEEK 2018 розпочався з кейсу «Серіальне виробництво: від локального до глобального. Історія Keshet», презентованого керівником напряму виробництва драми і комедії однієї з найбільших ізраїльських медіакомпаній Keshet Broadcasting Карні Зів. У своїй доповіді вона повідомила про те, як компанії вдалося стати одним з лідерів створення серіальних форматів. Карні поділилася секретами, за допомогою яких Keshet вийшла за рамки локального виробництва і почала активно змагатися за простір на міжнародній арені. Найбільш яскравий кейс Keshet – ізраїльський серіал «Бранці війни» (Prisoners of War). Саме він став основою для створення американського проекту «Батьківщина» (Homeland), одного з головних хітів Showtime. Серед відомих проектів, створених для Keshet під керівництвом Зів, – драматичний серіал «Під оманливим стягом» (False Flag), який придбала американська Fox International (це стало першим придбанням серіалу телеканалом Fox не англійською мовою).
Отже, для успішної реалізації будь-якого драматичного проекту передусім Зів наголошує на важливості роботи з авторами (зокрема, звісно, з ізраїльськими). Адже на чолі всієї подальшої роботи з виробництва, постпродакшну, дистрибуції тощо постає ідея та її сценарна реалізація. Проте не менш важливо пам'ятати і про дистрибуцію вже готового продукту. Створюючи власний контент, компанія не тільки формувала каталог, але й переймалася його активною реалізацією в усіх напрямах, зокрема і за межі Ізраїлю, відкривши представництва по всьому світу: в США, Німеччині, Сінгапурі тощо. Орієнтуючись на сімейну аудиторію, яка насправді об'єднує людей з різним ставленням до грошей, різних релігій і різних етносів, Keshet поставила перед собою завдання максимально залучити глядача до історії. Для досягнення поставленої мети компанія не побоювалася новаторських ідей, ризиків та експериментів, що вирізнило її поміж ізраїльських виробників телевізійного контенту.
Карні Зів також презентувала аудиторії три нові проекти, представленї її компанією на міжнародному ринку: «Коли герої летять» (When Heroes Fly), «Стокгольм» (Stockholm) і «Сплячі ведмеді» (Sleeping Bears).
Після виступу ізраїльського продюсера, до слова було запрошено корейську делегацію KYIV MEDIA WEEK. Організований під егідою КОССА (державне агентство в Південній Кореї, яке займається просуванням креативної індустрії країни) захід відбувся у форматі презентації та скринінгу популярних новинок південнокорейського контенту з потенціалом міжнародних продажів. Проекти презентували учасники Content Market.
Зокрема, Jessie H.Y Shin, представник компанії KBS Media, виступила з презентацією фантастичного серіалу «Чи ти є людиною» і багатосерійної комедії «Твій помічник по дому».
Своєю чергою, Vera Park, представник компанії OCON, що створює анімацію вже понад 20 років, поінформувала про роботу компанії на різних платформах під час виробництва повного метра й анімаційних серіалів, а також навчальних анімаційних програм. Вона презентувала анімаційний повний метр «Пороро. Пригоди на острові динозаврів» та анімаційний серіал «Суперзак» (26 епізодів по 10 хвилин), трансльований на SBS. Також спікер зазначила, що наразі тривають перемовини щодо трансляції мультсеріалу в Китаї.
Представник компанії CJ E & M, Albert Park, який почав презентацію з нарізки контенту компанії, оприлюднив два проекти. Реаліті-шоу «Любов з першої пісні» про добір пар на основі музичних смаків, а також серіал «Беззаконний законник», в якому йдеться про метаморфозу бандита, котрий після смерті матері стає на шлях закону і намагається знайти вбивць.

Двомовний нуар для Netflix
У секції «За межами скандинавського нуара. Серіал One Night» продюсер і виконавчий директор компанії Viafilm (Норвегія) Андерс Танген поділився унікальним досвідом створення серіалу для американського ОТТ-гіганта Netflix.
Здавалося б, що може бути незвичним у виробництві серіалу не для мовника, а для онлайн-платформи? Як з'ясувалося, виникає задоволеного чимало питань.
Зокрема, згідно із законом країни локальні проекти для мовників не можуть ставати доступними в каталозі Netflix в рамках ексклюзивного першого VoD-вікна дистрибуції. А це означає, що проект необхідно створити саме на замовлення Netflix спершу англійською мовою, щоб той потрапив до каталога відразу, й іншу версію – норвезькою мовою для місцевого ринку.
Компанія Тангена вже знімала серіал «Ліллехаммер», де головний герой не спілкується норвезькою, й решту акторів треба було долучити таких, які спілкуються англійською без акценту. Це була єдина версія. One Night же знімався паралельно у двох варіантах із суміжними акторами. При цьому продюсери практикували зйомки без репетицій, все, так би мовити, з ходу, в режимі реального часу. Загалом 39 знімальних днів.
Як і чимало інших продюсерів, Танген наголосив на потребах універсальності історії, а також зосередив увагу на тому, що варто добре обмірковувати хронометраж. Скажімо, їхній новий серіал «Магнус» триває 20 хвилин, до того ж лише один епізод, а це нестандарт для традиційного ТБ.

Своє кіно в Європі: де локальне кіно зриває топ-каси?
Керівник аналітичного відділу компанії Media Resources Management Артем Вакалюк виступив з  доповіддю про успіхи фільмів національного виробництва в країнах Європи. Як виявилося, на жодному з найбільших п'яти кінопрокатних ринків європейського континенту (Франція, Велика Британія, Німеччина, Іспанія, Італія) за результатами 2017 року фільми локального виробництва не очолили рейтингу найкасовіших релізів.
Найближчими до заповітного першого місця стали Німеччина й Іспанія: німецька комедія «Заліковий препод 3» (Fack ju Göhte 3), зібравши загалом $62,5 млн, посіла друге місце кінопрокатного чарту Німеччини за минулий рік. Також на другій позиції в Іспанії розмістилася комедія спільного іспансько-італійського виробництва «Ідеальні незнайомці» (Perfectos desconocidos) з касою $25,8 млн. У Франції фантастичний бойовик «Валеріан і місто тисячі планет» (Valerian and the City of a Thousand Planets) копродукції Франції, Китаю, Німеччини, Бельгії, США й ОАЄ з бокс-офісом $36,8 млн зміг досягнути лише третього рядка кінопрокатного рейтингу. Аналогічний результат (третє місце) в сумарному касовому заліку за 2017 рік й у Великій Британії, де військова драма «Дюнкерк» (Dunkirk) спільного виробництва із США, Францією і Німеччиною зібрала $80,8 млн. А ось в Італії стрічки локального виробництва взагалі не потрапили до десятки найбільш касових релізів року.
Рейтинг найбільш успішних країн за бокс-офісом стрічок національного виробництва очолила минулого року Туреччина – там локальні стрічки посіли 4 перші місця кінопрокатного чарту за рік (найбільш касовою стала комедія «Реджеп Іведік 5» (Recep Ivedik 5), яка заробила $24,4 млн).
У Литві локальні фільми розмістилися на перших трьох рядках рейтингу найкасовіших релізів року. Лідером стала комедія «Три мільйони євро» (Trys milijonai eurų), що зібрала $1,69 млн.
У Польщі та Словаччині фільми локального виробництва посіли першу та другу сходинки чарту. У Польщі впевненим лідером касових зборів стала романтична новорічна комедія «Листи до М. 3» (Listy Do M.3) з бокс-офісом $17,7 млн. А в Словаччині на першій сходинці рейтингу опинилася словацько-українська копродукція: кримінальний трилер «Межа» (Ciara) зібрав в кінотеатрах країни $2,03 млн.
Також до переліку європейських країн, де фільми місцевого виробництва стали лідерами кінопрокатного рейтингу за минулий рік, увійшли Фінляндія і Норвегія. У Фінляндії військова драма «Невідомий солдат» (Tuntematon sotilas) копродукції Фінляндії, Ісландії та Бельгії змогла зібрати $15,6 млн. А в Норвегії історична драма «12-та людина» (Den 12. mann) заробила $9,6 млн.

Майстер-клас від Лілії Кім
З відкриттям виробничого офісу в Польщі онлайн-платформою Netflix очікується такий собі переділ східноєвропейського ринку ТБ. Сценаристи і продюсери будуть намагатися продати свої проекти, а Netflix змушений «відбивати» 30% каталога на локальний контент. Відверто кажучи, креативна індустрія регіону і Netflix потребують один одного.
Як же написати сценарій на західний манер? Сценарист і письменниця Лілія Кім надала декілька порад. Так, скажімо, раніше, коли мовилось лише лінійне телебачення, практика була стандартною – кількість актів і «гачків» (cliffhanger'ов), що безпосередньо залежала від кількості рекламних врізок, глядача треба було зацікавити перед демонстрацією реклами, аби змусити повернутися по її закінченню. Однак на платформах відео за запитом стандартні рекламні врізки відсутні, а тому з кількістю актів і «гачків» можна і потрібно експериментувати. Особливо коли це стосується проектів для «запійного перегляду» (binge watching). До слова про останнє – з огляду на популяризацію «запійного перегляду» необхідно чіпляти не просто гачками, а створювати світ/всесвіт, де б хотілося провести багато часу. Не можна давати глядачеві вимкнути серію в будь-який момент. Зокрема, зміни стосуються і персонажів: вони мають бути більш багатогранними, більш суперечливими, перебувати під пильною увагою в інтимних, скандальних, ганебних сценах, а власне ситуація має бути універсальною, зрозумілою для будь-якої території.
У центрі сюжету мають бути архетипові персонажі і так звані квести, історії. Їх має бути декілька, найбільш близьких для жителів декількох, якомога більшої кількості країн – наприклад, дорослішання дитини і стосунки з батьками тощо. Надто звужена тема стане недоречною. Однак звичні сюжети мають вирішуватися по-новому, неординарно.
Нарешті, в сценарному мистецтві останнім часом виникла тенденція зростання кількості бітів на сторінку скрипту. Скажімо, в деяких серіалах уже можна виявити за 5-8 бітів на сцену, розписану на 1-1,5 сторінки (англійською), хоча в 1980-х таку щільність з розрахунку на епізод можна було виявити у всьому сезоні серіалу загалом. А ще важливо те, що можна показати картинкою (зображенням), описувати саме картинкою, а не діалогами – це за кордоном має назву lazy writing, і такий підхід не вітається.
Зрештою, можна почати з недорогих за витратами роликів для інтернету, наприклад на YouTube. Якщо тема вдала, а контент цікавий і гарної якості, то висока ймовірність того, що ролики почнуть «віруситися». І згодом на них може звернути увагу великий медіагравець. Важливо усвідомити і зворотний бік, коли ваш проект викуплять і зволіють продовження, то не обов'язково буде фінансування – адже нема сенсу багато інвестувати в те, що виграшно, можна це зробити за незначних вкладень.

Нюанси міжнародної копродукції: німецький досвід
Кінопродюсер і засновниця німецької компанії Getaway Pictures Скаді Ліз (Skady Liz) виступила з доповіддю, присвячену фінансуванню кіно і копродукції в Європі.
До створення компанії Getaway Pictures Скаді Ліз була співробітницею студії Тома Тиквера, Дані Леві і Стефана Арндтса X-Filme Creative Pool. До переліку фільмів, над якими працювала Скаді Ліз, входять стрічки найрізноманітнішого жанрового напряму – від історичних байопіків до мелодрам і романтичних комедій, абсолютна більшість з яких є фільмами спільного виробництва. Варто зазначити, що першою копродукцією, над якою працювала продюсер, стала історична драма «Монгол» режисера Сергія Бодрова-старшого, створенням якої переймалися компанії з Росії, Казахстану та Німеччини. Ця кінострічка не єдина у фільмографії Ліз, знята спільно з російськими кіностудіями. У 2012 році відбулася прем'єра російсько-німецької комедії «Як на зло Сибір» (Lost in Siberia), зйомки якої проходили в Мурманську і Санкт-Петербурзі.
Сьогодні довершеними проектами студії вважаються фільми «Потішні ігри» Міхаеля Ханеке, «Прощай, Бафана» (Goodbye Bafana) режисера Біллі Аугустома, що отримала Berlinale Peace Award, драмеді Лулу Ванг Posthumous з Бріт Марліг в головній ролі, а також альманах з відомої серії – «Берлін, я люблю тебе» (Berlin, I Love You), в основу якого покладені одинадцять сценаріїв різних авторів і який став німецькою стрічкою, де продюсерами стали представники Американського континенту.
Серед основних джерел фінансування європейського незалежного кіно Ліз виділила гранти для фонду Eurimages, підпрограми Media програми Creative Euroрe, податкові пільги і рібейти, запропоновані іноземним продюсерам, а також мережу місцевих, регіональних та національних кінофондів.
За словами спікера, сьогодні вже очевидним є той факт, що міжнародні копродукції мають набагато більше шансів бути переглянутими на максимальній кількості територій, ніж фільми національного виробництва. Також копродукції мають доступ до каналів фінансування, недоступних для стрічок національного виробництва. Наприклад, коли Ліз працювала над фільмом «Прощай, Бафана» (а це проект спільного виробництва Франції, Німеччини, Бельгії, Італії, ПАР за участю Великої Британії з бюджетом 10 млн євро), то продюсери фільму збирали бюджет, як мовиться, «по крихтах» з більш як 20 різних джерел.
І цілком іншою була стратегія роботи над нинішньою підготовкою до прем'єри фільму «Берлін, я люблю тебе». Продюсери Getaway Pictures презентували вже повністю розроблений проект для двох продакшн-компаній із США, які й виділили згодом потрібну суму коштів (бюджет стрічки становить майже 8 млн євро).
На думку Скаді Ліз, якщо проект «гарячий», і його потрібно зробити дуже швидко, а також коли продюсер упевнений в його вдалому майбутньому бокс-офісі, то простіше і ліпше працювати за другим сценарієм. Тобто звертатися безпосередньо до тих же, скажімо, американських продюсерів у разі неналежного фінансування, а не «збирати пазл» з десятків різних джерел в багатьох країнах. Коли ж фінансування здійснюється з десятків джерел, краще звернутися до агента по збору коштів (collecting agent) – саме він промоніторить і проконтролює, щоб кожна сторона копродукції дотримувалася раніше досягнутих домовленостей щодо розмірів і термінів фінансування проекту. Зоною його відповідальності стане подальший контроль за витрачання коштів і розподілом прибутку. Надважливо ще на початкових етапах роботи над проектом віднайти професійного сейлз-агента. Він заощадить чимало нервових клітин і допоможе максимально реалізувати комерційний потенціал фільму на різних територіях і на різних платформах.

Досвід міжнародної копродукції на прикладі «Гарета Джонса»
У рамках секції «Міжнародна копродукція. Перспективи для України» український продюсер і сценарист Єгор Олесов поінформував про те, якою видається Україна іноземним партнерам: чого вони побоюються, наскільки готові співпрацювати – в яких сферах і за яких умов. Також детально ознайомив з роботою над трилером «Гарет Джонс» всесвітньо відомого польського режисера Агнешки Холланд, прем'єра якого відбудеться в 2019 році. Над стрічкою працюють компанії з 3 країн: польська Film Produkcja, українські Kinorob і FILM.UA Group та британська Crab Apple Films. У фінансуванні проекту задіяні Польський інститут кінематографії (Polski Instytut Sztuki Filmowej), Краківське фестивальне бюро (Krakowskie Biuro Festiwalowe) і Державне агентство України з питань кіно. Частка української сторони в бюджеті розміром €8,313 млн становить 18,95%.
Отже, що приваблює закордонних продюсерів в Україні: 1) співвідношення ціна-якість; 2) поділ ризиків між партнерами; 3) добротні локації; 4) залучення додаткових коштів, фонд кіно і приватні інвестиції; 5) нові таланти; 6) креативна складова; 7) досвід щодо створення власного контенту.
Однак при цьому для партнера важливі: безпека в країні (ситуація нестабільна), cash і tax rebate (система досі не функціонує), прозорість усіх рівнів виробництва (є накладки, бюрократичні, а також фінансові, наприклад, неповернення ПДВ від витраченої суми , оскільки в Держкіно надається проект з бюджетом за вирахуванням ПДВ), стандартизованість звітної відомості, англомовний персонал (є досвідчені актори, але без знання англійської, і молоді актори без досвіду з бездоганним володінням англійської мови), єдині стандарти виробництва (вони дещо відрізняються). Є над чим працювати.

Телесеріали – новий кінематограф. Ніл Ландау
З воркшопом «Телесеріали – новий кінематограф» виступив відомий американський сценарист, скрипт-консультант, продюсер Ніл Ландау (Neil Landau) – людина з величезним досвідом в серіальній індустрії. У його доробку такі серіали, як «Район Мелроуз» (Melrose Place), «ФАКультет» (Undressed), «Таємний світ Алекс Мак» (The Secret World of Alex Mack), «Молоді та зухвалі» (The Young and the Restless), «Двічі в житті» (Twice in a Lifetime) тощо.
Здебільшого доповідь Ніла була присвячена впливу цифрового телебачення на світовий кінематограф. Телебачення зараз припинило «обслуговувати» інтереси якогось конкретного локального ринку (принаймні це справедливо для ринків Північної Америки, Європи і Паназійського регіону). «Телебачення – глобальний бізнес. І кожне шоу, над яким ми працюємо в США, має на меті міжнародну дистрибуцію», – стверджує Ніл.
Усе почалося 2004 року, коли Джанет Джексон (Janet Jackson) в прямому ефірі Super Bowl оголила свої груди. І всім кортіло переглянути цей момент неодноразово, шукали відео в інтернеті. Того ж року було запущено найдорожчий на ту пору серіал Lost, пілот якого коштував майже $10 млн. А 2005 року три колишні працівники PayPal заснували те, що докорінно змінило уявлення про традиційні способи доставки, демонстрації відео та стало наймасштабнішою відеоплатформою світу – YouTube. Саме цей період Ніл Ландау вважає точкою неповернення, після якої можна впевнено констатувати, що домінування кінематографа більше ніколи не буде таким, як раніше.
І після цього, як мовиться, «пішло-поїхало»: стали з'являтися онлайн-відеоплатформи, які докорінно змінили способи перегляду глядачем аудіовізуального контенту. Імениті та культові режисери, продюсери та актори, яких раніше навіть під тортурами затягнути в серіал не вдавалося, почали дедалі частіше переходити з кіно в серіальну індустрію. Кількість серіалів збільшувалась, мов на дріжджах (понад 500 нових англомовних серіалів у 2018 році тільки в США), створюючи ефект «серіальної бульбашки», яка, на думку Ландау, згодом лопне. Відбудеться так званий «цифровий дарвінізм» і виживуть тільки кращі серіали: з більш глибокими характерами персонажів, з більш гострими конфліктами, з ускладненою інтригою і, звісно ж, з якіснішим зображенням.
Проте це, як запевняє Ніл Ландау, абсолютно не означає, що ТБ витіснить кіно в найближчому майбутньому. Радше станеться якась конвергенція і синергія цих двох, як раніше вважалося, абсолютно різних сегментів ринку аудіовізуального виробництва (що далі, то вони стають більш схожими один на одного) – кіно й серіалів.

Шлях до «Оскара»
Уже надвечір другого дня KYIV MEDIA WEEK 2018 відбулася презентація американського режисера, сценариста і продюсера, чинного члена Американської кіноакадемії, а також учасника та офіційного представника виконавчого комітету премії «Студентський Оскар» (Student Academy Award) Лоуренса Девіда Фолдса.
Однією з головних тем доповіді було питання відбору фільмів до категорії «Кращий фільм іноземною мовою» для участі в оскарівських перегонах. За словами Фолдса, для того щоб картина мала можливість потрапити до конкурсної програми, вона повинна відповідати декільком формальним вимогам – хронометраж фільму не може бути менше сорока хвилин, однією з важливих умов є неангломовний саундтрек, стрічка має бути в кінотеатральному прокаті в рідній країні не менше тижня, а головне – до участі в оскарівських перегонах стрічка не повинна бути у відкритому доступі – зокрема заборонено її розміщення на стрімінгових ресурсах, дозволено тільки кінотеатральний реліз. До речі, у цій категорії можуть брати участь не лише ігрові картини, а й документальні (від України раніше було подано докфільм Winter on Fire).
Спікер також повідомив про те, у який спосіб відбувається відбір фільмів, які потрапляють до шортлиста. Процес проходить декілька етапів – на початковому етапі спеціальна комісія переглядає всі фільми, що надійшли від всіх країн-учасниць, вибираючи стрічки, які потраплять в лонглист. Відтак ще один виконавчий комітет обирає основних претендентів, а вже потім усі члени кіноакадемії віддають голоси за кращий фільм.
Лоуренс Фолдс також представив аудиторії фільми, які вважає фаворитами останніх років – серед них, зокрема, драма виробництва ПАР The Wound, бюджет якої становив всього $200 тис., ліванська стрічка The Insult, чилійська драма Fantastic woman, а також переможець Берлінського кінофестивалю – драма «Про тіло і душу» угорського режисера Ільдіко Еньєді. За словами Фолдса, Американська кіноакадемія весь час перебуває в пошуку нових імен, завдання ж режисера і продюсера зробити так, щоб країна-учасниця надіслала фільм на розгляд.
Окремо доповідач порушив питання щодо проведення студентського конкурсу, який функціонує з 1972 року. У різні часи його переможцями стали Спайк Лі, Роберт Земекіс, Трей Паркер, Кері Фукунага та багато інших митців. Дотепер перемога в цьому конкурсі – це практично гарантія успішної кар'єри в майбутньому. Лоуренс Фолдс також наголосив на тому, що учасниками можуть бути не тільки англомовні кінострічки студентів американських кіношкіл, часто-густо в конкурсній програмі представлені фільми студентів-іноземців, які знімали свої роботи рідною мовою.

Революція в серіальній індустрії
У рамках міжнародного медіафоруму KYIV MEDIA WEEK шеф-редактор C21Media (Велика Британія) Ед Воллер (Ed Waller) виступив з доповіддю «Революція в серіальній індустрії: нова ера фінансування і дистрибуції», поінформувавши про останні тенденції індустрії серіального виробництва на прикладі ринку США.
Отже, згідно зі звітом компанії O&O, серіальний бізнес розвивається швидше за всі інші продакшн-сегменти. До слова, якщо в 2016 р. у світі на виробництво оригінальних драматичних серіалів було загалом витрачено $18 млрд, то до 2025 року цей показник може сягнути $36 млрд. Тобто середньорічне зростання витрат на серіальний контент становитиме майже 8%, зважаючи на те, що зростання витрат на телевізійний контент загалом (зокрема новини, спорт, фільми тощо) становитиме десь 5% на рік – зі $197 млрд у 2016 р. до $306 млрд у 2025 р.
Цьогоріч кількість нових англомовних серіалів США вперше подолає півтисячному позначку (за прогнозами FX Networks сягне 520). Для порівняння, в 2002 р. таких налічувалось 182, а в 2011 році – 266.
Головним стимулятором зростання є онлайн-платформи (або SVoD-сервіси), натомість традиційні мовники поступово полишають ринок виробництва серіалів in-house. У період 2012-2017 рр. приріст кількості серіалів у складі ОТТ та відео за запитом становив 680% (в абсолютних же цифрах цей показник збільшився із 15 до 117 за вказаний період). Останнім часом найбільші цифрові відеоплатформи (Netflix, Amazon і Hulu) активно нарощують обсяги вкладень в оригінальне виробництво – з $4,5 млрд у 2013 році до $13 млрд у 2017-му (йдеться про витрати лишень цих трьох сервісів).
Водночас американські гіганти активно поглинають медіагрупи та кіностудії, а тому складається таке враження, що незалежних (інді) продюсерів, мовників і дистриб'юторів на ринку фактично не лишилося. Яскравим прикладом може слугувати пропозиція The Walt Disney Co щодо придбання частини активів 21st Century Fox і закриття угоди з купівлі Discovery Communications активів Scripps Networks Interactive. Це призводить до того, що, наприклад, під час Upfronts американські телевізійні мережі замовляють продовження пілотів переважно тільки для своїх продакшнів (тобто входять з ними в одну групу/корпорацію), оминаючи при цьому чимало цікавих пілотів, які мали всі шанси стати світовими хітами. Загалом же власне модель створення виняткових пілотів напередодні запуску серіалів у виробництво зазнає фіаско, адже онлайн-платформи замовляють продюсерові серіал цілком. Питання щодо того, кого оберуть в такому випадку продюсери, є риторичним. Саме тому останнім часом фіксується активна міграція топових керівників (продюсерів, шоураннерів) від традиційних мовних мереж з безліччю обмежень, викликаних особливостями телевізійного програмування, до цифрових відеосервісів. Що ж буде далі, покаже час, проте вже зараз можна абсолютно точно констатувати: революція в серіальному виробництві вже сталася. Принаймні в США.

Inspiration talk від Гіслі Орн Гардарссона
На завершення другого дня міжнародного форуму KYIV MEDIA WEEK 2018 у форматі inspiration talk виступив популярний ісландський актор театру і кіно, продюсер і режисер, а також один із засновників проекту Vesturport – гібриду театру і кінокомпанії, якого не лишили поза увагою критики і який має безліч нагород – Гіслі Орн Гардарссон.
У своєму виступі спікер розповів про початок своєї кар'єри, а також про те, яким чином йому вдалося вийти зі своїми проектами на міжнародний рівень. Будучи випускником акторського факультету Ісландської академії мистецтв, а також маючи солідний досвід занять гімнастикою у період юнацтва, Гіслі Орн Гардарссон після випуску ініціював свою першу серйозну театральну виставу за  класичною п'єсою «Ромео і Джульєтта». Жадаючи застосувати в театральній постановці свій акробатичний досвід, Гіслі Орн Гардарссон створив «Ромео і Джульєтту» з динамічними цирковими елементами. У цьому перформансі Гардарссон виступив як режисер, а також виконавець головної ролі. Спершу планувалося всього п'ятнадцять вистав. У 2002 році після однієї з постановок трупу з тринадцяти акторів запросили до Лондона, де постановка викликала справжній фурор. Незабаром виставу було представлено і на театральній сцені Фінляндії. Після гучного успіху дотепер постановку показана понад чотирьохсот разів. Сьогодні його театральні роботи можуть похвалитися співпрацею з безліччю знаменитих артистів – серед них відомий американський музикант Нік Кейв.
Гіслі Орн Гардарссон – людина, що домоглася успіху в цілому комплексі професій, пов'язаних з кіно та театром. Його роботи відзначені безліччю нагород. Наприклад, написана ним драма «Діти» в 2006 році отримала нагороду за «Кращий сценарій» на Edda Awards – головній кінопремії країни, що присуджується Академією кіно і телебачення Ісландії (Icelandic Film and Television Academy). Роком пізніше він – вже як продюсер – отримав Edda Awards в номінації «Кращий фільм» за драму «Батьки». Того ж 2007-го на Берлінському кінофестивалі йому вручили премію EFP Shooting Star, якою міжнародне журі щорічно нагороджує 10 кращих молодих європейських акторів і актрис віком від 18 до 32 років, які вже встигли стати популярними в рідних країнах.
Домігшись успіхів на театральних теренах Гіслі Орн Гардарссон отримав пропозиції кіноролей в проектах Ісландії, Норвегії та Великої Британії. Зараз Гардарссон працює над телевізійним проектом «Чорний порт» (Black Port) – драматичним серіалом Vesturport, у якому йдеться про жителів маленького ісландського селища, добробут яких, що повністю залежить від рибного промислу, знижується через регуляторні рішення уряду. Хоча серіал ще перебуває в стадії розробки, цьогоріч він уже отримав нагороду Series Mania в рамках пітчингу Berlinale Drama Series Days.
Загалом заплановано створення восьми епізодів шоу. Спершу було оприлюднено бюджет на проект – $8 млн, але, за словами Гардарссона, фактично той становитиме десь $5,5 млн. Зйомки проекту стартують в березні наступного року. Також зараз активно тривають попередні продажі – дистрибуцією займається компанія DR Sales, яка спеціалізується на флагманських проектах зі Скандинавського регіону, зокрема компанія має правами на такі хіти, як Borgen і The Killing.

KYIV MEDIA WEEK продить з 17 по 21 вересня 2018 року в Hyatt Regency Kyiv (Київ, Україна). Зареєструватися на медіафорум можна тут.




Тэги: k7, kmw, kyiv media week, kyiv media week 2018

Схожие темы:
Кто такой шоураннер: рецепт профессии
Что скрыто в ДНК международных форматов
"ТВ как бизнес": рекламисты и сейлз-хаусы о ТВ&диджитал, инфляции и угрозе ритейла
О чем говорили на конференции «Борьба с пиратством в Украине. Что сделано - Что делать. 2018»
KMW 2018. День третій.
KMW 2018. День перший.
Конкурс SMALL WORLD. BIG IDEAS назвал победителя
Чи готові українці платити за телебачення обговорять в панельній дискусії на KMW
Стала відома програма Конференції «Телебачення як Бізнес – 2018»
Програма ІІ Конференції «Боротьба з піратством в Україні» у рамках KMW